#Orange | Україна > Стена

#Orange | Україна
18:37:15 October 03, 2016
Політичний клуб КНУ імені Тараса Шевченка
18:32:04 October 03, 2016

Запрошуємо вас на чергову зустріч Політичного клубу КНУ, яка відбудеться вже цього четверга!

Цього разу ми поговоримо про ісламські країни, їх політичні особливості та актуальні події, про феномен Ісламської революції на Близькому Сході і його потенційну експансію на Середню Азію. Тема зустрічі :"Нестабільність в сучасному ісламському світі : реальність і потенційні загрози".

Спікери зустрічі : Денис Москалик та Георгій Попов.

Чекаємо вас вже цього четверга о 19.30 в 330 аудиторії Червоного корпусу КНУ.

Приходьте і запрошуйте друзів! Якщо ви не з університету Шевченка, але хочете прийти на Політклуб, заповніть, будь ласка, реєстраційну форму нижче і дочекайтесь підтвердження вашої реєстрації.

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfTup-u5U5lC2nhMkANvad97GUWRjHQoKjEUkW6V63N8FOlKg/viewform

Робіть репост запису, так ви допоможете нашому проекту!

Форма для учасників зустрічі Політклубу
Форма для учасників зустрічі Політклубу

Нам цікаво знати більше про людей, яким цікавий Політклуб.

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfTup-u5U5lC2nhMkANvad97GUWRjHQoKjEUkW6V63N8FOlKg/viewform
ПРИЙДЕШ?
ТАК
104
46%
НІ
123
54%
Проголосовало 227 человек.
6 3 0
#Orange | Україна
16:37:57 October 03, 2016

Польща повністю заборонить аборти

У Польщі хочуть заборонити аборти. Кримінальна відповідальність за переривання вагітності загрожуватиме і лікарям, і жінкам, які на це зважаться.

Польський парламент ухвалив відповідний законопроект у першому читанні, інформує TVN24.

Законопроект передбачає абсолютну заборону абортів і запровадження кримінальної відповідальності як для вагітної жінки, яка захоче перервати вагітність, так і для лікарів, які роблять аборт.

Від відповідальності жінки звільняються лише у тому випадку, якщо смерть плоду настала неумисне, або з вини матері.

Якщо ж аборт було зроблено свідомо, то зловмисникам загрожує позбавлення волі терміном від 3 місяців до 5 років.

Зараз у Польщі можливе лише переривання вагітності в окремих випадках, в яких жінки не підпадатимуть під кримінальну відповідальність.

http://24tv.ua/polshha_povnistyu_zaboronila_aborti_n729754

Польща повністю заборонить аборти
Польща повністю заборонить аборти

У Польщі хочуть заборонити аборти. Кримінальна відповідальність за переривання вагітності загрожуватиме і лікарям, і жінкам, які на це зважаться.

http://24tv.ua/polshha_povnistyu_zaboronila_aborti_n729754
А як ви ставитеся до проблеми абортів?
Аборти необхідно заборонити
35
7%
Аборти мають залишатися легальними за будь-яких умов
314
64%
Аборти припустимі лише у виключних випадках: згвалтування, медичні протипоказання, патологія плоду
143
29%
Проголосовало 492 человек.
9 3 13
#Orange | Україна
16:29:11 October 03, 2016

Австралия пообещала назвать подозреваемых по делу о крушении МН17 до конца года

Имена подозреваемых по делу о крушении малазийского «Боинга» МН17 в Донбассе планируют называть до конца 2016 года. Об этом рассказала министр иностранных дел Австралии Джули Бишоп, сообщает Reuters.

«К концу года, возможно, в начале следующего года, список тех, которые, как мы считаем, должны быть привлечены к ответственности, будет подтвержден, а после этого должно начаться судебное разбирательство», — рассказала глава МИД Австралии.

Бишоп добавила, что виновные могут предстать перед международным трибуналом. Она сравнила возможное наказание с ответственностью за взрыв в 1988 году «Боинга» 747 авиакомпании Pan American. Самолет, летевший из Лондона в Нью-Йорк, разбился над шотландским городом Локерби. В результате погибли 270 человек. По делу осудили двух ливийцев — сотрудников службы безопасности национального ливийского перевозчика Абдельбасета Али Махмеда Аль-Меграхи и Ламина Халифа Фимаха.

Самолет авиакомпании Malaysia Airlines, летевший из Амстердама (Нидерланды) в Куала-Лумпур (Малайзия), разбился в небе над Донецкой областью 17 июля 2014 года. На борту лайнера находились 298 человек, все они погибли.

Расследованием дела занимается международная комиссия, в состав которой входят Нидерланды, Малайзия, Украина, Бельгия и Австралия. В среду, 28 сентября они представили итоги промежуточного расследования катастрофы. По данным международной группы, самолет сбили из ракетного комплекса «Бук», который привезли на Украину из России. После крушения самолета установку увезли обратно в Россию, отмечается в расследовании. Комиссия пришла к выводу, что сбившую МН17 ракету запустили из района поселка Первомайский, который в то время контролировали отряды самопровозглашенной Донецкой народной республики.

Россия отрицает причастность к авиакатастрофе. Пресс-секретарь президента Дмитрий Песков сказал, что расследование вели в условиях заведомо предвзятого отношения к России, из-за чего следствие «обречено на необъективность» и «провал». Официальный представитель МИД Мария Захарова также назвала выводы комиссии предвзятыми и политически мотивированными. Она рассказала, что Россия передавала международным экспертам информацию по делу, в том числе первичные радиолокационные данные, однако их не приняли. Представитель Нидерландов в составе комиссии во время представления доклада сказал, что Россия не предоставляла следователям эти данные.

https://tvrain.ru/news/mn17-418159/?utm_campaign=news&utm_source=fb&utm_medium=2016-10-02

Австралия пообещала назвать подозреваемых по делу о крушении МН17 до конца года
Австралия пообещала назвать подозреваемых по делу о крушении МН17 до конца года

Имена подозреваемых по делу о крушении малазийского «Боинга» МН17 в Донбассе планируют называть до конца 2016 года. Об этом рассказала министр иностранных дел Австралии Джули Бишоп, сообщает Reuters.

https://tvrain.ru/news/mn17-418159/?utm_campaign=news&utm_source=fb&utm_medium=2016-10-02
8 1 0
#Orange | Україна
16:22:44 October 03, 2016

Ernst Jünger, seated at right, with friends in 1912
Ернст Юнгер (праворуч) з друзями, 1912

https://www.facebook.com/clio.eu/photos/a.435546436558751.1073741828.434596373320424/1065688000211255/?type=3

4 2 0
#Orange | Україна
16:18:04 October 03, 2016

Prussian trooper observe a biplane. 1910
Пруський військовий спостергігає за біпланом, 1910

https://www.facebook.com/clio.eu/photos/a.435546436558751.1073741828.434596373320424/1065692023544186/?type=3

17 2 1
#Orange | Україна
16:13:27 October 03, 2016
Центр дослідження Африки
16:13:19 October 03, 2016

#ДеньДляАфрики

3 жовтня 1935 року розпочалося вторгнення збройних сил Італії на чолі з генералом Еміліо де Боно до #Ефіопія (Guerra d'Etiopia).

В історії ці події отримали назву Другої італо-абіссинської війни. Дуче Беніто Муссоліні з початку свого правління проголосив курс на створення великої Італійської імперії за типом Римської імперії. Муссоліні обіцяв власному народу зрівняти Італію з основними колоніальними імперіями світу: Великою Британією та Францією.

Ефіопська імперія була найбільш зручним об'єктом для реалізації планів італійського правителя, оскільки до того часу вона залишалась практично єдиною цілком незалежною країною #Африка. До того ж захоплення Ефіопії дозволило б об'єднати італійські колонії Еритрею та Італійське Сомалі. Мусоліні також прагнув реваншу, бо перемога над Ефіопією дозволила б змити ганьбу поразки італійців при Адуа у 1896 році. У підсумку Італія анексувала Ефіопію та об’єднавши її разом з Еритреєю та Італійським Сомалі створила Італійську Східну Африку.

Загарбання незалежної ефіопської держави засвідчило неспроможність Ліги Націй в питаннях врегулювання міжнародних конфліктів. До того ж, Італія в ході війни в Ефіопії широко застосовувала заборонену конвенціями хімічну зброю, зокрема іприт та фосген. Друга італо-абиіссинська війна вважається передвісницею Другої світової війни, і в той же час перемога у цій війні зробила Муссоліні однією з найбільш видатних та значущих фігур європейської політики й продемонструвала силу «італійської зброї».

5 1 0
#Orange | Україна
15:53:45 October 03, 2016

Баллада о советской науке

Доктор физико-математических наук Владимир Фридкин вспоминает про академика Лысенко:
"В начале семидесятых Трофим Денисович стал часто приезжать в “кормушку” (столовая Академии наук) обедать. Разоблаченный, в зените бесславия, он еще был директором своей станции и в “кормушку” приезжал на черной “Чайке”. Помню, как, выбирая место, он остановился у соседнего стола, за которым в одиночестве обедал Михаил Владимирович Волькенштейн, физик, работавший с биологами.
— Можно? — спросил Лысенко хриплым голосом, почти присев на стул.
— Нет, нельзя, — спокойно ответил Михаил Владимирович, глядя в сторону.
Так он оказался за моим столом. Не думал я, что увижу живой портрет Лысенко. У него была внешность сельского агронома. Золотая Звезда Героя на мятом лацкане серого пиджака. Голос хриплый, какой-то пропитой. Колючие глаза с прищуром. И недоброй памяти чуб, свисавший до бровей. Только не черный, а коричневый с сединой.
Узнав, что я физик, он почему-то выбрал меня в собеседники. Пока разглядывал меню и писал на листочке заказ, задал первый вопрос:
— А вот нейтрон, он что?
Сначала я не понял, что это вопрос, и растерялся. Потом сообразил, что надо объяснить, что такое нейтрон. Я рассказал про массу, про спин, про отсутствие заряда и даже про нейтронографию.
— Все вы, физики, мудрствуете. А природа, она как есть... сама по себе. А ты их на зуб пробовал, нейтроны?
— Да что вы, что я, камикадзе, что ли?
— Камикадзе? Грузин? Ты это про кого?
Лысенко говорил мне “ты”, видимо, сразу распознав во мне прикрепленного. Разговаривая, Лысенко чавкал, мочил сухарь в борще, залезал в него рукою и доставал чернослив.
— Вот вы все гены, гены, — продолжал научный разговор академик. — А ты этот ген видел, ты его щупал?"

16 4 1
#Orange | Україна
15:31:58 October 03, 2016
Orange East
15:12:49 October 03, 2016

Путин предложил США заплатить за ущерб от санкций, которые он сам ввел.

Соглашение между Россией и США об утилизации плутония, прекращенное Москвой 3 октября, может быть восстановлено при выполнении американской стороной нескольких условий.

Как следует из документа, президент РФ может возобновить действие договора, если Вашингтон отменит закон Сергея Магнитского, отменит все санкции в отношении России, а также компенсирует России потери от этих санкций, в том числе «потери от введения вынужденных контрсанкций в отношении Соединенных Штатов Америки».

Путин потребовал от США компенсировать потери от санкций
Путин потребовал от США компенсировать потери от санкций

Соглашение между Россией и США об утилизации плутония, прекращенное Москвой 3 октября, может быть восстановлено при выполнении американской стороной нескольких условий. Такое положение содержится в президентском законопроекте, опубликованном в базе данных Госдумы. Как следует из документа, президент

https://slon.ru/posts/74374
18 3 7
#Orange | Україна
15:10:07 October 03, 2016
Петр и Мазепа
10:11:41 October 03, 2016

Цей день настав, шановне панство. Перший текст українською на ПМ. Та ще й від руки наукового співробітника космічних досліджень НАН України.

http://petrimazepa.com/inourcountry.html

Що не так у нашій країні, або Чому їдуть молоді науковці
Що не так у нашій країні, або Чому їдуть молоді науковці

Цей день настав, шановне панство. Перший текст українською на ПМ. Та ще й від руки наукового співробітника космічних досліджень НАН України.

http://petrimazepa.com/inourcountry.html
2 0 0
#Orange | Україна
19:26:12 October 02, 2016

В УКРАИНЕ ИСПЫТАЛИ НОВУЮ СИСТЕМУ БОЕВОГО МОДУЛЯ ”САРМАТ”

Президент Украины Петр Порошенко сообщил об испытаниях новой системы боевого модуля ”Сармат” с противотанковыми ракетами.

Об этом глава государства написал в Facebook в воскресенье вечером

"Главный гарант независимости – наши Вооруженные Силы. Поздравляю КБ "Луч" с успешным испытанием новой системы дистанционно управляемого оружия Сармат с противотанковыми ракетами", - отметил Порошенко.

Боевой модуль ”Сармат” выпускает дистанционно управляемые противотанковые ракеты, способные поразить долговременные огневые точки, танки в окопах, зависшие вертолеты, надводные объекты и живую силу противника.

”Сармат” может использовать РК-3 с максимальной дальностью 2500 м, или больших RK-2S с максимальной дальностью 5000 м.

#Порошенко #Сармат #ПТРК #Украина

00:00:06
14 1 9
#Orange | Україна
19:22:21 October 02, 2016

Илон Маск озвучил план колонизации Марса и других тел солнечной системы. Суть в том что будет создана самая большая за всю историю ракета с возможностью вывода 300 тонн на НОО и 450 тонн на поверхность Марса.

Уже построен и протестирован образец самого большого в мире топливного бака полностью из карбонфибры и протестирован движок Раптор . С 2017 года, большинство инженеров SpaceX будут проектировать и строить ITS (Interplanetary Transport System).

https://www.youtube.com/watch?v=IFA6DLT1jBA

01:04:20
39 4 13
#Orange | Україна
19:09:59 October 02, 2016
ПЛОМІНЬ
18:56:22 October 02, 2016

Відеозапис лекції Олени Семеняки, що відбулася 24 вересня.

01:01:51
6 2 0
#Orange | Україна
18:24:01 October 02, 2016
Андрей Назаренко
15:33:54 September 26, 2016

Кстати вот еще один Японец-русофоб в Украине. Попал сюда военнопленным квантунской армии, да так и остался. Не понял вопроса на русском языке, но быстро соориентировался когда ему его перевели на украинский)

00:01:11
37 2 0
#Orange | Україна
18:14:43 October 02, 2016
Rusophobic Tokyo ||Сборник паст о жизни в Японии
14:31:15 October 02, 2016

Сегодня я провел лекцию "Дух национальной обороны, которому можно научится у Украины". Спасибо всем, кто откликнулся на просьбу скинуть доказательства интервенции рашки на восток Украины. Но рассказать я бы хотел не о своей лекции, а о презентации Тайваньца, который выступал после меня. Его речь перевернула мое представление о Тайване.
Раньше, когда я критиковал коммунистические режимы, я всегда ставил в пример: Южная Корея (Республика Корея) и КНДР, Тайвань (Китайская Республика) и КНР. Я думал, что это пример того, как абсолютно идентичный народ, с общей культурой и историей, разделился на две части, одна из которых скатилась в говно.

Однако Ли-сан показал мне совсем другой взгляд на историю. Ли-сан - представитель коренных народов Тайваня, которые жили там тысячелетиями задолго до прихода китайцев. Когда Тайвань стал частью Китая, пришельцы с материка выгнали аборигенов в горы, а сами стали осваивать плодородные равнины. Во времена Китайской республики началась жесткая политика ассимиляции: всем аборигенам присвоили китайские имена, ввели запрет на общение на языках коренных народов, причем он сохранялся совсем до недавнего времени. Когда Ли-сан учился в школе, его штрафовали за разговоры на родном языке и запрещали называть себя не-китайцем.

Поэтому для коренных Тайваньцев, что Китайская Народная Республика, что Китайская Республика - сорта оккупантов. Примерно как для Украины: Белые и Красные в гражданской войне 1917 года.

Поэтому у нашей истории очень много общего. И Тайвань и Украина - два государства, которые были зажаты между различными жадными империалистическими державами, каждая из которых (несмотря на разницу в названиях) - последовательно проводила политику геноцида и ассимиляции аборигенов.
Но несмотря на все усилия оккупантов, хоть Ли-сан и имеет теперь китайское имя + говорит на китайском как на родном языке, ему удалось сохранить свою этническую идентичность в плане самоосознания себя частью отдельного от Китая народа.

Да что там, я офигел, когда увидел насколько традиционный орнамент его народности похож на нашу вышиванку! =) А еще они пьют на брудершафт)

И насколько ему обидно, что большинство считает "тайваньцами" не тех, кто жил там тысячилетиями, а пришлых китайских империалистов. Он даже вынужден выступать под флагом "Китайской Республики", а фактически - флагом Гоминьдана.

В общем, я не знаю патриотических песен про Тайваньцев, поэтому переделаю песню про узбеков :3

Ви ж друзі близькі, хоч сусіди далекі,
Боріться за волю свою і Тайванців…

Так знайте ж, що ця ото дивна могила
Союз поневолених кровю сплотила
Це ми об’єднали всі віри й народи
В імя боротьби з ворогами свободи.

Це наш клич лунає у кожній країні
«свобода народам, свобода людині!»
Й дрижить кожний злодій і кат окупант,
Що всі поневолені – разом в лавах УПА.
https://scontent.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/14570211_1784499038428991_4309556129798377638_n.jpg?oh=948845af7e570f927b6f05b71484be7a&oe=58ADFF3C

17 1 5
#Orange | Україна
14:43:20 October 02, 2016
Центр дослідження Африки
16:40:10 October 01, 2016

Бухарі залишилося не довго бути президентом Нігерії – прогноз Stratfor

Нігерія 1 жовтня відзначає 56-ту річницю отримання незалежності. Країна протягом власної історії пройшла непростий шлях внутрішнього становлення. Підтвердженням складностей нігерійського розвитку є те, що зараз в Нігерії діє вже четверта конституція, отже політично в державі функціонує режим «Четвертої республіки». Нігерія пережила періоди громадянської війни та військових переворотів, правління клептократів та роки стрімкого економічного буму через підвищення цін на нафту.

В середині країна не є цілісною, і головною лінію розлому є суперечливі відносини християнських та мусульманських еліт Півдня та Півночі. В 2015 році Нігерія була на межі політичного колапсу, але змогла розумно оминути його. Президент-християнин Гудлак Джонатан мирним шляхом передав владу президенту-мусульманину Мохаммаду Бухарі. Саме проміжним підсумкам розвитку Нігерії за нового керманича присвячена аналітична стаття видання Stratfor.

Прогноз

Оскільки президент Мохаммаду Бухарі продовжує спиратися на довірене коло своїх північних радників і союзників, народне незадоволення очевидною домінацією Півночі в політичній системі Нігерії надалі зростатиме.
Накопичуване незадоволення може стати поштовхом до політичних перебудов, зокрема до політичного відступництва від кризової правлячої партії до опозиційної Народної демократичної партії (НДП).
Рішення НДП висунути на президентські вибори 2019 року кандидатів як з півночі, так і з південного сходу, може розділити голоси північних виборців, послаблюючи електоральну базу Бухарі і загрожуючи його шансам на переобрання.

Аналіз

У 1999 році нігерійський військовий правитель Абдусалам Абубакар погодився передати владу цивільним лідерам шляхом підписання угоди про розподіл влади, замінивши таким чином військове правління, типове для політичної історії Нігерії. Угода, розроблена на той момент правлячою партією, мала запобігти монополізації впливу будь-якого регіону або етнічної групи на уряд Нігерії. І справді, більше десяти років склад різних урядів країни був більш-менш всеохоплюючим.

Але передчасна смерть колишнього президента Умару Яр-Адуа, північанина зі штату Кацина, у 2010 році порушила крихку рівновагу. Його смерть призвела до того, що провідне місце в країні посів віце-президент з півдня Гудлак Джонатан. Північна Нігерія розглядала це як узурпацію влади, яка повинна була належати їй. Коли Джонатан потім спробував обратися на другий термін — крок, який збільшив би правління Півдня ще на чотири роки — система поділу влади в країні зламалася повністю, розколовши членів правлячої Народно-демократичної партії (НДП). Багато хто вийшов з неї, вступивши потім до Всезагального прогресивного конгресу на чолі з колишнім військовим лідером з півночі Мухаммаду Бухарі, який у 2015 році переміг на президентських виборах у Нігерії.

Сьогодні народ починає побоюватися, що Бухарі відхиляється від балансу сил у протилежному напрямку, зосередивши владу в руках своїх північних політичних ставлеників і довірених радників. Деякі на півдні навіть попереджають про насування «північнізації» федерального уряду. Але істина, можливо, не настільки очевидна.
Роль Півночі у системі нігерійської безпеки

Згідно із законом, щонайменше одна міністерська або віце-міністерська посада має бути надана представнику кожного з 36 штатів Нігерії. Після заповнення цих позицій інші призначення можуть бути зроблені на розсуд президента. Бухарі призначив на зна чну кількість з решти посад у силових структурах північних діячів — сім з десяти найбільш важливих неміністерських постів. Не дивно, що цей крок роздратував деяких з південців. Однак і Джонатан, сам мешканець півдня, покладався такою ж великою мірою на північних чиновників для вирішення питань оборони. (Він також призначив північан на сім з десяти посад у силових структурах.) Звичайно, Джонатан був в абсолютно іншому положенні, ніж Бухарі сьогодні. Термін президентства першого був настільки неоднозначним, що Джонатан, можливо, відчував себе політично нездатним призначити багато південців на стратегічні пости без ризику гострої негативної реакції суспільства.

Але залежність уряду від півночі — більше, ніж просто питання політики. Регіон — і, зокрема, етнічні хауса, які його населяють — має військові традиції, які сягають у глибину віків. З моменту здобуття незалежності Нігерії в 1960 році мешканці півночі домінували на найвищих посадах у збройних силах, що, у свою чергу, призводило до їх домінування й у силових і безпекових структурах. Крім того, єдиний військовий конфлікт за участю Нігерії в останні роки пов’язаний з «Вілаят аль-Судан аль-Гарбі», ісламістським екстремістським угрупованням, більш відомим як «Боко Харам», що виникло на північному сході країни. Очолювання боротьби проти цього угруповання мусульманами з півночі має вирішальне значення, оскільки вона дозволяє уряду протистояти закидам «Боко Харам», що християнські жителі півдня очолюють боротьбу проти них. А такі закиди ризикують відштовхнути північних мусульман від військових.

На додаток до цих стратегічних переваг. Бухарі має кілька інших аргументів на користь чиновників з півночі. Як колишній військовий лідер, чий попередній період правління був швидко перерваний в результаті перевороту, президент прагне зберегти стратегічні пости для тих, кому він може довіряти. Найчастіше, це люди родом з регіону, який він вважає рідним. Широко поширена корупція (спадщина Джонатана, який дав своїм міністрам стільки автономії, що вони брали участь у злочинній практиці безкарно) також дала Бухарі привід для здійснення жорстких заходів по боротьбі з корупцією. З цією метою він відкрив багато гучних корупційних справ щодо колишніх урядовців та, згідно з наявними даними, повернув мільйони доларів вкрадених державних коштів. Він навіть призначив себе міністром нафти, ймовірно, з метою запобігання корупції, яка заплямувала цю посаду в минулому.

Однак, недоброзичливці Бухарі розцінили цей крок як небажання розділити політичну владу. Аналогічним чином, хвиля звинувачень в корупції проти колишніх державних службовців (багато з яких є південцями) була сприйнята як спроба покарати попередню адміністрацію і будь-яких «реваншистів» з неї. У реальності, однак, антикорупційна діяльність — особливо у зв’язку з фінансовими негараздами Нігерії, — ймовірніше, спрямована на повернення величезних сум грошей, які викачувалися протягом останніх чотирьох років.

Отже, хоча Бухарі і призначив на посади кілька південців, включаючи голову Штабу військово-морських сил, його репутації прихильника Півночі стало важко позбутися. Недавнє звільнення президентом Еммануеля Ібе Качікву, південця і державного міністра нафтових ресурсів, з посади голови нігерійської національної нафтової корпорації, ймовірно, тільки зміцнило цей імідж. Деякі на півдні побачили в цьому ще одну втрату для свого впливу, хоча, цілком ймовірно, роллю Качікву з самого спочатку було забезпечення тимчасового контролю над реформами компанії, а не постійне керівництво. Проте, це не зупинило групи, такі як Рух корінного населення дельти Нігеру за радикальні зміни, від засудження відсторонення Качікву. У своєму невдоволенні вони не були самотні.
Політична відповідь Півдня

Власне, нещодавній сплеск атак на нафтову і газову інфраструктуру в дельті Нігеру міг бути спричинений певною мірою незадоволенням політикою Бухарі. З січня кілька груп бойовиків — у першу чергу, «Месники дельти Нігеру» — вдалися до підриву трубопроводів для того, щоб, крім усього іншого, привернути увагу до багаторічних проблем найпівденнішого регіону. Головною серед них є нерівний розподіл доходів, отриманих від продажу нафти дельти річки Нігер. Одним з можливих пояснень насильства, що збільшується, є те, що деякі групи намагаються подолати наслідки втрати (реальної або уявної) політичної влади, якою вони були забезпечені в часи правління Джонатана. У будь-якому випадку, нездатність уряду відповісти на скарги неспокійною регіону наданням більшого обсягу ресурсів, зміцнила образ уряду Бухарі як такого, який не дбає про проблеми мешканців півдня.

Це пояснює те, чому після заяви Бухарі про те, що єдність Нігерії «не підлягає обговоренню», кілька південних груп і діячів дорікнули йому, закликавши до більшої автономії для окремих штатів. Обонг Віктор Аттах, колишній губернатор південного штату Аква-Ібом, навіть висунув пропозицію про поглиблення фінансово-бюджетного федералізму, яке значним чином дозволило б штатам претендувати на велику частку прибутку, який вони створюють. За словами Аттаха, здійснення таких заходів відновить віру в політичну систему Нігерії. Хоча питання нігерійської єдності ще не досягло тривожного рівня, невдоволені заяви таких важливих діячів, як Аттах, підкреслюють наявність почуття несправедливості, яким пронизаний регіон.

Нестримне й неконтрольоване невдоволення населення в кінцевому рахунку може мати політичні наслідки для президента. Коли певні вузькі кола починають зосереджувати у своїх руках владу в Нігерії, різні табори в країни, як правило, перегруповуються проти них, встаючи на захист кандидатів, які можуть відновити рівновагу. Через це зазнала поразки кампанія Джонатана для переобрання у 2015 році, і це ж може завадити Бухарі в 2019, якщо він не буде обережним.

Звичайно, у Бухарі досі є три роки до кінця терміну — достатньо часу, щоб змінити курс, якщо тривога з приводу «північнізації» уряду почне становити значну загрозу його популярності. Але факт залишається фактом: його образ у населення на додаток до багатьох інших проблем, з якими стикається Нігерія, може послабити підтримку правлячої партії. Тим більше, що нігерійські політичні союзи за своєю природою досить нестабільні.

Всезагальний прогресивний конгрес Бухарі вже поділений на два табори: його власні первинні члени та колишні діячі з НДП, які вийшли з партії Джонатана після його спроби переобрання на другий термін. Якщо правління Бухарі стане більш оспорюваним, останні можуть повернутися до своєї старої партії, в результаті чого коаліція президента стане ще слабшою. Їх відступництво може стати ще більш імовірним через недавнє оголошення НДП про намір вибрати кандидата в президенти з півночі й кандидата у віце-президенти з південного сходу, які б представляли партію в наступній гонці. Такий вибір кандидатів може бути привабливим для колишніх членів НДП, більшість з яких з півночі, а також для будь-яких членів правлячої партії, які стали «не при справах» за правління Бухарі. Що важливіше, вибір північанина для очолювання списку кандидатів, ймовірно, розділить голоси північних виборців, сильно підірвавши електоральну базу Бухарі, оскільки він не в змозі розширити її в напрямку півдня.

У президента є час, щоб покращити свій імідж. Чи є у нього бажання це робити — зовсім інше питання. Але ясно одне: якщо Бухарі воліє ігнорувати зростаючу стурбованість на півдні, він повинен буде прийняти той факт, що, можливо, президентом він більше не буде.

Переклад: Євген Цоуфал, студент-міжнародник Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка.

http://african.com.ua/nigeria-buhari-stratfor/

Бухарі залишилося не довго бути президентом Нігерії – прогноз Stratfor | Центр дослідження Африки
Бухарі залишилося не довго бути президентом Нігерії – прогноз Stratfor | Центр дослідження Африки
http://african.com.ua/nigeria-buhari-stratfor/
3 0 0
#Orange | Україна
14:35:26 October 02, 2016

Глава МИД Британии о Сирии: Русские бомбят, ждут, пока раненых начнут вытягивать из-под обломков, и бросают вторую бомбу

Великобритания располагает доказательствами военных преступлений, совершенных российской авиацией в Сирии, заявил министр иностранных дел Борис Джонсон.

Российские самолеты целенаправленно уничтожают гражданское население Сирии. Такое заявление прозвучало в интервью министра иностранных дел Великобритании Бориса Джонсона газете The Sun.

Лондон располагает доказательствами военных преступлений России, отметил он.

"Есть вещи, которые определенно являются военным преступлением. Я говорю о так называемом двойном налете. Они бросают одну бомбу, затем ждут, пока появятся спасатели, чтобы начать вытягивать раненых из-под обломков, а через пять минут бросают еще одну бомбу. У нас есть доказательства, что русские так делали", – сказал Джонсон.

РФ "спиралевидно" повышает градус противостояния в Сирии, что требует от Великобритании и США принятия новых мер, заявил глава МИД.

"Самое мощное оружие, которое у нас есть, – это предать их позору. Нет никакого смысла просто вести пустую риторику об этих событиях. Надо что-то делать. Отношение мира к России стало более жестким, и я думаю, что Россия рискует стать страной-изгоем", – добавил Джонсон.

Журналист The Sun предполагает, что одной из мер воздействия на Кремль станет объявление бойкота чемпионату мира по футболу, который Россия должна принимать в 2018 году.

Военный конфликт в Сирии продолжается с 2011 года. В боевых действиях участвуют правительственные войска, оппозиционеры, радикальные исламисты, курды и другие силы. Значительную часть Сирии контролируют боевики ИГИЛ. В сентябре 2014 года операцию против них начала коалиция во главе с США. В сентябре 2015 года к конфликту в Сирии присоединилась Россия.

В последние дни ситуация в Сирии, особенно в районе Алеппо, обострилась. Крупнейший город Сирии, который с июля 2012 года частично контролируется повстанцами, подвергается массированным атакам правительственных войск и их российских союзников.

Постпред США Саманта Пауэр на заседании Совбеза ООН 24 сентября заявила, что российские военные и силы президента Сирии Башара Асада проводят "полномасштабную наступательную операцию" на востоке Алеппо.

Сирийская обсерватория по правам человека сообщает о многочисленных жертвах среди мирного населения в результате мощных бомбардировок.

http://gordonua.com/news/worldnews/glava-mid-britanii-o-sirii-russkie-bombyat-zhdut-poka-ranenyh-nachnut-vytyagivat-iz-pod-oblomkov-i-brosayut-vtoruyu-bombu-152582.html

Глава МИД Британии о Сирии: Русские бомбят, ждут, пока раненых начнут вытягивать из-под обломков, и бросают вторую бомбу
Глава МИД Британии о Сирии: Русские бомбят, ждут, пока раненых начнут вытягивать из-под обломков, и бросают вторую бомбу

Великобритания располагает доказательствами военных преступлений, совершенных российской авиацией в Сирии, заявил...

http://gordonua.com/news/worldnews/glava-mid-britanii-o-sirii-russkie-bombyat-zhdut-poka-ranenyh-nachnut-vytyagivat-iz-pod-oblomkov-i-brosayut-vtoruyu-bombu-152582.html
26 7 1
#Orange | Україна
14:25:41 October 02, 2016
Національний інформаційний портал "Тиск"
14:25:01 October 02, 2016

Невеликий матеріал про перспективи співпраці з Туреччиною та її значення для регіональної безпеки

Бесіди про Туреччину. Погляд у майбутнє

Сьогодні Туреччина у всіх на устах. Однак, що ця країна собою являє – загадка для більшості українців. Представляємо вашій увазі заключну частину бесіди на турецьку тематику з нашими читачами.

Зокрема, своїми знаннями про Туреччину з нами поділяться Денис Москалик – автор та перекладач «Центру дослідження Африки» та Алі Нурієв – історик, перекладач, автор блогу «Лілія і Півмісяць», знавець історії Османської імперії, в тому числі Османсько-Українських зв’язків.

Н.Р.: Обговорюючи турецьку зовнішню політику Ви, як і більшість серйозних експертів з цієї теми, висловлювались досить обережно. І це зрозуміло, враховуючи велику кількість ризиків, які існують для Туреччини.

Однак, якщо говорити відверто Туреччина сьогодні – too big to fail. Вона є важливим елементом світової політики, на неї розраховують Сполучені Штати, вона грає досить активну роль не в одному регіоні, а на важливому цивілізаційному перехресті.

Сьогодні я пропоную поглянути в майбутнє і спробувати не стільки спрогнозувати, адже точне прогнозування в міжнародній політиці на 10-20 років майже не можливе, скільки пофантазувати про майбутнє Туреччини, враховуючи прогнози на майбутнє всього світу.

Але, як ми з’ясували, перед тим як почати грати ще важливішу роль в світі, Туреччині необхідно тим чи іншим чином стабілізувати ситуацію на власних кордонах. В першу чергу мова йде про стабілізацію Близького Сходу.

Алі, як Ви вважаєте, чи здатна Туреччина серйозно стабілізувати ситуацію на Близькому Сході? І якщо так, то якою може бути ця формула стабілізації? Де мають бути кордони турецького впливу в регіоні, щоб говорити про цю стабілізацію?

Алі Нурієв: Так, на мою думку, Туреччина здатна стабілізувати ситуацію на Близькому Сході. Для цього вона має стати для сунітів регіону чимось таким, чим є Іран для шиїтів. Власне, багато хто від неї цього вже давно чекає, як в Сирії, так і в інших країнах регіону. Туреччина, безумовно, не є «ісламською республікою» як Іран, але все ж той самий постосманський авторитет вона має. Тобто від неї чекають, щоб вона взяла зараз на себе ті функції, що мала Османська держава у регіоні.

Я думаю, що це може виглядати як окупація північних областей Сирії та Іраку, створення там буферних зон та підтримка і консолідація сунітських рухів, з яких багато хто орієнтується на Туреччину. Тут варто додати, що навіть велика частина духовних лідерів сирійських сунітів зараз проживає в еміграції у Стамбулі. Мова про такі сирійські групи, як Ахрараш-Шам, а на Півночі Іраку це Барзані та інші протурецькі курди.

Але, в будь-якому разі, на мою думку, доведеться домовлятися з умовно шиїтськими групами. Я кажу умовно, тому що алавіти, до яких належить Башар Асад, не є шиїтами в релігійному сенсі, але політично вони входять до сфери іранського впливу. Тож про єдину Сирію, так само як і про єдиний Ірак, ми забудемо. В усякому разі зараз їх розподіл та шефство над їхніми частинами з боку Туреччини та Ірану, як на мене, виглядає єдиним можливим виходом з цієї жахливої ситуації.

З іншого боку Туреччина буде гарантом того, що сунітський проект в Сирії чи на півночі Іраку не перетвориться в щось на кшталт ІДІЛ.

Отже, це виглядає, на мою думку, як повторення Османсько-Сафавідського протистояння, але вже в 21 столітті. Звісно, не варто забувати, що зараз дуже активно розвивається, в першу чергу завдяки американцям, секулярна сторона сирійського конфлікту, про який майже всі забули. І тут вже може статися зіткнення турецьких та американських інтересів. Але взагалі мені здається, що американці зробили висновки з феномену ІДІЛ і розуміють потребу в сунітському центрі і в сунітському проекті. Туреччина для них виглядає ідеальною в цьому плані – поміркована,секулярна, але дуже авторитетна для сунітів країна.

Тож, якщо коротко, Туреччина має великі перспективи в цьому регіоні.

А щодо кордонів турецького впливу, то це власне шиїтсько-сунітські кордони. І в даному випадку «шиїти» та «суніти» – це більшою мірою політичні спільноти.

Н.Р.: Денисе, чи погоджуєтесь Ви з поглядом Алі на цю ситуацію? На Вашу думку, перетворення Туреччини на центр сунітського світу можливе? Які в такому разі перспективи стосунків з арабськими монархіями? Чи не завадять вони стабілізації регіону у випадку такого розвитку подій?

Денис Москалик: Загалом згоден з тим, що це є одним із можливих сценаріїв розвитку подій. У Туреччини, безумовно, великий потенціал в якості регулятора міжнародних відносин на Близькому Сході. Але є також можливість, яка мені здається доволі імовірною, що утвердження Туреччини в якості центру впливу на півночі Сирії та Іраку призведе до стабілізації радше безпосередньо на її південно-східних кордонах, і то лише частково, безпосередньо на півночі територій, що потраплять під контроль Туреччини.

Але така перемога Туреччини, з великою долею імовірності, призведе до загострення її відносин з іншими державами регіону, а отже дестабілізації у відносинах між державами. Посилення Туреччини, утвердження її як сучасної імперії викличе незадоволення багатьох акторів у регіоні: насамперед Ірану, Саудівської Аравії та Ізраїлю.

Проблема полягає в тому, що ситуація, коли Турецькі Збройні Сили утвердять свій контроль на цих територіях викличе, в першу чергу, не лише стабілізацію воєнного становища, але й реакцію з боку конкурентів. З боку Ірану, що є патроном шиїтських сил на Близькому Сході та поки що не покидає намірів побудови шиїтської осі Тегеран-Багдад-Дамаск; з боку Саудівської Аравії, яка сама претендує на роль лідера сунітського світу та проводить активну політику, зокрема серед сунітів Сирії та Іраку; та з боку Ізраїлю, що неминуче вкрай болісно відреагує на створення своєрідної «сунітської імперії», конгломерату територій, єдність яких буде оперта не лише на турецькі війська, але й на сунітську ідентичність, яка, як зауважив Алі, є, значною мірою, політичною. Ізраїль неминуче сприйме створення подібного потужного політичного організму, як загрозу для себе, для самого свого існування. Тут зіграє роль і історія арабо-ізраїльських війн, і ще більше – сам факт консолідації сунітів навколо сильного, у військовому та політичному відношенні, центру.

Свідчення про таке майбутнє протистояння ми можемо бачити вже зараз на прикладі співпраці Ірану та Ізраїлю з курдами, протиріч між Ізраїлем та Туреччиною з приводу сунітів у Секторі Газа та турецьких флотилій, що намагалися прорвати ізраїльську блокаду, історичне налагодження відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем, що, по суті, може носити антитурецький характер.

Щодо відносин з арабськими монархіями, то тут можна очікувати загострення, яке, швидше за все, виллється у протистояння на міжнародному рівні та масштабну підтримку антитурецьких військових угруповань, що будуть провадити діяльність на окупованих територіях Сирії та Іраку. Арабські монархії не змиряться з втратою виключного, вищого статусу в сунітському світі і будуть небезпечними конкурентами Туреччини. Вони – найбільш імовірні кандидати на роль противників Турецької Республіки у майбутній «таємній війні»на Близькому Сході.

Чи буде це заважати стабілізації в регіоні? Так, безумовно. Вже зараз можна сказати, що навіть у випадку повної перемоги однієї зі сторін у конфлікті, на Близький Схід чекає свого роду «війна після війни». Подібна ситуація мала місце у Європі після Другої світової, коли війна мала своє продовження у громадянській війні в Греції, диверсіях німецького «Вервольфу», у партизанських діях Лісових братів, Армії Крайової, Української повстанської армії, а також багатьох випадках насильства, пов’язаних з французькими та італійськими ліворадикалами.

Сторони, що будуть незадоволені новим розподілом сил в регіоні, наприклад, таким, що призведе до значного посилення Туреччини,спробують використати озброєних радикалів,що, відчуваючи закордонну підтримку, ще менше будуть схильні скласти зброю. До цього ще додається регіональне протистояння між шиїтами та сунітами, яке не буде повністю нівельоване з переділом кордонів. Тому війна продовжиться, але іншими методами та, можливо, в інших частинах регіону.

А.Н.:Я тут хочу зауважити, що Туреччина має потенціал стати лідером сунітів регіону, тобто Близького Сходу. Щодо сунітського світу взагалі, то тут вже є нюанси та претенденти на регіональне лідерство в інших частинах світу – Пакистан, Малайзія тощо.

На мою думку, турецькі шанси стати таким лідером набагато вищі, ніж у арабських монархій. Туреччина взагалі викликає набагато більше поваги зі сторони «ісламської вулиці», хоча б за факт прийняття мільйонів сирійських біженців (тоді як КСА не приймає їх взагалі). У арабських монархій дуже погана репутація зараз, але все ж їх все ще рятує благодійність, бізнес-проекти, тобто гроші. Але саме тут вони можуть мати проблеми найближчим часом. Ціни на нафту знижуються і хоча ми, як правило, уважно слідкуємо за Російською Федерацією у цьому випадку, але для монархій затоки такожнастають не кращі часи. Низькі ціни на нафту за останній рік змусили ввести нові податки, навіть такі, яких не існувало раніше. Для населення, яке звикло більше отримувати від держави, ніж віддавати, це дуже неприємна новина. Це, вкупі з війною в Ємені, де беруть участь майже всі арабські монархії та фактичною вже війною в Наджрані (південь КСА), може створити таку ситуацію, що їм просто буде не до Сирії. Тут я погоджуюсь з Денисом, щодо продовження конфліктів у іншому місці. Вже зараз саудитизгортають багато своїх інвестиційних проектів.

Крім того, турки зараз досить успішно намагаються встановити союз, принаймні з окремими монархіями, особливо з Катаром.

Щодо зіткнення з Іраном, на мій погляд,це майже неминуче при встановленні кордонів, але все ж Іран зараз досить втомлений війною, щоб розуміти, що реалістичніше буде розділити Сирію, ніж взяти її всю.

Але загалом я погоджуюсь з Денисом. Власне, на мою думку, Близький Схід переживає зараз щось на кшталт своєї Тридцятирічної війни. А це значить, що до остаточного близькосхідного «Вестфалю» ще дуже далеко.

Н.Р.: Досить доречним, як на мене, є порівняння з Тридцятирічною війною. І ось в якому сенсі. Хоч лінія розмежування на БС все ще йде за релігійним питанням, однак, важко не помітити, що найсильнішими гравцями в регіоні є національні країни. Саме це декілька років тому відмітив пан Збігнєв Бжезінській: найстабільнішими країнами регіону є Туреччина, Іран та Ізраїль. Всі три – більшою мірою національні країни.

Однак, якщо піднімати національне питання і питання стабілізації в регіоні, так чи інакше ми змушені будемо говорити про утворення Курдистану.

Алі, на Вашу думку, створення Курдистану можливе? Хоча, зважаючи на наведені всіма нами тези доречніше спитати – чи можливе його не створення?

А.Н.: Курдистан може й не з'явитися, якщо ми маємо на увазі консолідовану державу всіх курдів. Швидше за все такий Курдистан і не з’явиться в близькій перспективі. Але Курдистан на півночі Сирії вже є. Вони не претендують (поки що) на свою державу, але розраховують більш реалістично на автономію, а між собою вважають цю автономію кроком до незалежної держави. За історичною логікою вони мають всі можливості створити свою державу, хоча б за албанським зразком (незалежний Курдистан та мрії про «Великий Курдистан»).

Треба пам'ятати, що курди сьогодні є одним з найбільш розколотих етносів Близького Сходу в релігійному та ідеологічному плані. Для багатьох людей є несподіванкою, що, наприклад, курди є в ІДІЛ, навіть серед амірів. Кажуть навіть, що більшість турецьких громадян, що стали членами ІДІЛ, є етнічними курдами. Але якщо ми навіть не беремо до уваги ІДІЛ, варто розуміти, що існує різниця між політично-військовим мейнстрімом сирійських курдів – лівацьким, феміністичним, секулярним та досить релігійною мусульманською більшістю. Це власне й Туреччини теж стосується, найжорстокіші вуличні війни курдські націонал-комуністи з РПК ведуть з курдськими (а не турецькими) ісламістами. Це не враховуючи кланові та інші розбіжності, які можуть стати на заваді створенню Курдистану.

Тож, насправді, ця війна може закінчитися без Курдистану на мапі, як це вже було після Першої світової війни. Тоді також курдське питання постало дуже гостро, існували плани створення незалежного Курдистану, існували де-факто незалежні курдські території. Але курдська держава так і не з'явилась.

Але курдське питання залишиться, Курдистан, хоч і не у вигляді єдиної держави, теж. Тож турки в будь-якому разі повинні будуть йти на поступки, якщо хочуть мати дружніх курдів.

Н.Р.: Алі, а як же іракський Курдистан? Складається враження, що на даний момент він найближчий до державності, якщо не де-юре, то де-факто. До того ж він єдиний має підтримку Туреччини.

А.Н.: Я думаю, все так і залишиться. Він буде частиною Іраку, але де-факто незалежним від Багдаду. І протурецьким звичайно. Але не думаю, що він створить свою незалежну державу.

Д.М.: Я погоджуюся з Алі. Незважаючи на крайню дестабілізацію в регіоні, велику силу курдського фактору, найбільш вірогідним залишається варіант, коли єдиний «Великий Курдистан» так і не з'явиться. По-перше, він є загрозою територіальній цілісності завеликої кількості країн, які, крім того, належать до різних таборів, а отже поразка одного з них не виправить ситуацію Ірану, Іраку, Сирії та Туреччини.

По-друге, і про це правильно зауважив Алі, курди абсолютно дарма сприймаються як щось єдине – курдські організації залишаються розділеними. Існує понад два десятки різних курдських угруповань, неузгоджених однез одним ні політично, ні ідеологічно.

По-третє, вкрай невигідним є географічне положення Курдистану – без доступу до моря, оточене з усіх сторін країнами, не зацікавленими у створенні цієї держави на всіх землях, заселених курдами.

Власне, така можливість була б у разі масштабного втручання США у війну на Близькому Сході – з окупацією значної частини Сирії та Іраку та отриманням незалежної держави курдами як американськими союзниками.Але поки подібної масштабної інтервенції здійснено не було, про незалежний Курдистан говорити не можна. Будуть де-факто незалежні території під неформальним протекторатом одного з акторів, не зацікавлених у повній перемозі курдів. Це вже робиться і такий сценарій нині найбільш вірогідний, тут я повністю згоден з Алі.

Н.Р.: Дякую, панове. До курдського питання ми повернемось в наступних бесідах. Тепер же хочу попросити Вас подивитись трохи далі в часовому і в географічному вимірах.

Припустимо, успіх Туреччини – в стабілізації Близького Сходу. Це,безумовно,зробить Туреччину ще більшим і ще важливішим гравцем на світовій сцені.

В першій частині нашої бесіди ми поговорили про суттєві відмінності між Османською імперією і сучасною Туреччиною. Однак геополітичні імперативи Османської імперії, такі як убезпечення своїх кордонів зі сторони Анатолії, розширення свого впливу по Дунаю аж до Відня, інтеграція до свого економічного та політичного життя навколишніх народів та держав, контроль над Кримом, військова присутність в Середземному морі – всі вони зумовлені об’єктивними і цілком реальними факторами. Які, однак, були змінені процесами ХХ століття.

Джордж Фрідман, про якого ми вже згадували в нашій бесіді, як і деякі інші аналітики, малюючи картину майбутнього світу, наполягає на декількох основних моментах: фрагментація Європи (деяке послаблення ролі Франції та Німеччини), посилення ролі Польщі, розпад або суттєве послаблення Росії. Все це повертає світ і регіон, про який ми ведемо мову зокрема, в 16-17 століття. Такі країни, як Польща та Туреччина в ХХ столітті, перетравивши своє ж минуле, поставши повноцінними або майже повноцінними національними державами, повертаються до своїх позицій, втрачених за останні століття.

Чи можливим є такий сценарій і чи доречною є аналогія з 16-17 століттям?

А.Н.: Ну якщо тільки частково, тут маємо деталізувати кожний регіон окремо. Але якщо говорити про Європу, я припускаю повернення Туреччини на Балкани. Якщо ми кажемо про 16-17 століття треба розуміти, що успіх Османів був пов’язаний з інкорпорацією балкансько-візантійських еліт до свого роду ісламізованого «Третього Риму».

Слов'яни-мусульмани використовували міць Османської Порти для того, щоб окупувати Угорщину, наприклад. В Європі націй, тим більш з великим рівнем ісламофобії, мені важко уявити повернення Туреччини до стану 16-17 століття. А от на Балканах, можливо навіть в традиційно антитурецькі

Бесіди про Туреччину. Погляд у майбутнє - Наступна республіка
Бесіди про Туреччину. Погляд у майбутнє - Наступна республіка

Сьогодні Туреччина у всіх на устах. Однак, що ця країна собою являє – загадка для більшості українців. Представляємо вашій увазі заключну частину бесіди на турецьку тематику з нашими читачами.

http://nastupna.com/articles/turkey-talk-iii
4 1 0
Error
Whoops, looks like something went wrong.